- захоплювання
- -я, с., рідко.Дія за знач. захоплювати 1), 2), 4), 6).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
захоплювання
Смотреть что такое "захоплювання" в других словарях:
захоплювання — іменник середнього роду рідко … Орфографічний словник української мови
щелепа — и, ж. 1) Одна з двох лицьових кісток, в яких тримаються зуби. || Такий орган у тварин. || Орган захоплювання і часто подрібнення їжі (у комах). || Частина обличчя або морди, де містяться ці кістки або органи. 2) Пластинка зі вставними зубами;… … Український тлумачний словник
кліщі — I (металевий інструмент перев. для захоплювання, тримання розпеченого металу); лещата, хапці, обценьки (інструмент для витягування цвяхів); пасатижі (універсальний інструмент, який поєднує в собі пласкозубці, гострозубці, викрутку тощо);… … Словник синонімів української мови
Русиць — Русичь, русиць русский человек, русский воин (4): Съ вами, Русици, хощу главу свою приложити, а любо испити шеломомь Дону. 6. Русичи великая поля чрьлеными щиты прегородиша, ищучи себѣ чти, а князю славы. 10. Дѣти бѣсови кликомъ поля прегородиша … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
велум — а, ч. Орган руху й захоплювання їжі у гідромедуз, сифонофор … Український тлумачний словник
грейфер — а, ч. Пристрій вантажопідіймальних машин та екскаваторів, признач. перев. для захоплювання (зачерпування) та вантаження грудкових і сипких матеріалів … Український тлумачний словник
губа — I и/, ж. 1) Кожна з двох шкірно м язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. || Рожеві, червонуваті краї цих складок, що є зовнішньою частиною слизової оболонки ротової порожнини. •• За/яча губа/ мед. природжене ненормальне… … Український тлумачний словник
захоплювальний — а, е. Стос. до захоплювання … Український тлумачний словник
клінч — у, ч. 1) спорт. У боксі – взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є порушенням правил. 2) спец. Безвихідна ситуація, в якій процеси знаходяться в стані очікування завершення один одного … Український тлумачний словник
кліщі — ів, мн. 1) Металевий інструмент у вигляді щипців із загнутими всередину кінцями для захоплювання, тримання тощо розпеченого металу й т. ін. •• Трима/ти в клі/щах кого примушувати кого небудь дотримуватися суворої дисципліни, обмежувати чиюсь… … Український тлумачний словник
